Max Нещодавно стало відомо про існування відео, в якому автор з ентузіазмом стверджує, що «жити потрібно заради подорожей». Це висловлювання ставить питання: що робити, якщо людині вже 30, а вона ще не відвідувала 10 країн? Чи справді це означає, що щось було упущено? Багато людей нині сприймають подорожі як єдину правильну форму існування. Якщо ти не ведеш тревел-блог, не мандруєш між країнами та не смакуєш вуличну їжу під відкритим небом, то, здавалося б, ти не в тренді.
Про це розповідає KURAZH
Проте така точка зору видається однобічною. Подорожі не є синонімом справжнього життя. Справжнє життя полягає у свідомому проживанні моментів. Наприклад, поїздка до сусіднього міста може бути більш значущою, ніж метушливе мандрування Європою. Важливо не відстань, а те, як людина переживає свої враження.
Швидкі враження чи глибокий досвід?
Сучасні подорожі часто перетворюються на фастфуд для дофаміну: швидкі враження, фотографії для соцмереж, нова країна та нові готелі. Зрештою залишається лише переповнена папка в телефоні та втома від подорожі. Багато хто витрачає сили, гроші та час, а через рік ледве пригадає, де були. Вони не подорожували, а просто пробіглися.
Цінніше провести більше часу в одному місці, сприймаючи його життя, спілкуючись із місцевими, відвідуючи ринки, вбираючи атмосферу, а не лише відзначаючи галочки в списках туристичних атракцій.
Краса подорожей у свідомості
Популярна фраза «Краще мандрувати світом у старих кедах, ніж не мандрувати взагалі» має свою романтику. Проте комфорт і безпека також мають велике значення. Не всім підходить автостоп або життя в наметі. Це цілком нормально.
Варто спочатку заробити, створити свою опору, а потім вирушати в подорожі з бажанням пізнати новий світ, а не з прагнення втечі. Це важливо, адже найяскравіші моменти життя пов’язані з подорожами. Наприклад, одна з найяскравіших подорожей — це тур В’єтнамом, що залишив незабутні спогади через прекрасні пейзажі, добрих місцевих жителів і смачну їжу.
“Подорожі дійсно розширюють наші горизонти. Вони роблять нас гнучкішими і вчать розуміти, що не всі живуть і думають так, як ми.”
Згадуючи знайому родину, яка в 70 років повернулася з Африки і вже планує наступну подорож, стає зрозуміло, що подорожі можуть бути світлом у рутині. Вони дійсно розширюють наші горизонти, даруючи нові враження та емоції.
Однак, проблема полягає не в прагненні подорожувати, а в тому, як це подається. Є враження, що життя має мету — зробити фотку на фоні моря. Але шлях до розуміння себе та світу не завжди проходить через географію. Можливо, справжній старт життя починається не з квитка на літак, а з прогулянки знайомим районом з відкритими очима. Подорожі можуть бути чарівними, але вони не повинні ставати єдиною метою в житті і вже точно не повинні визначати цінність самого життя.
