Можна бути ідеальним кандидатом або перспективним співробітником, але одна випадкова фраза зіпсує стосунки з роботодавцем вщент. А все тому, що людина сказала зайвого, не дбаючи про наслідки, інформує KURAZH.
Прочитайте дві історії про те, як необдумані слова принесли людям великий кар’єрний провал. Мораль — наприкінці статті.
Спалах зарозумілості
У великій телекомунікаційній компанії відкрилася рідкісна вакансія для вузького спеціаліста — потрібно було навчити персонал безпечному водінню, щоб знизити кількість аварій. Знайшовся лише один кандидат, який ідеально підходив за компетенціями. Не будемо називати його справжнього імені, нехай у цій історії він буде Василем.
Призначили день для співбесіди, вона проходила у три етапи:
1 — Розмова з керівником департаменту та представником HR-відділу. Василь справив приємне враження: релевантний досвід, спеціалізація на навчанні безпечному водінню, підтверджений професіоналізм.
2 — До інтерв’ю приєднався головний інженер компанії. Його вразив рівень компетенцій Василя, впевнені відповіді та глибоке розуміння завдання. Поступово до бесіди підключалися інші співробітники, які мали відношення до майбутньої роботи з кандидатом. Василь вміло демонстрував професійні якості, і скоро стало зрозуміло, що вакансію можна закривати.
3 — На фінальному етапі була присутня керівниця HR-відділу, відповідальна за відбір. Її теж повністю влаштувала кандидатура Василя. До кінця інтерв’ю всі невимушено спілкувалися, сиділи з посмішками, у піднесеному настрої. Усі раділи чудовій знахідці — “золотому” кандидату, який бездоганно підходив до вакансії.
Ось уже Василь стояв біля дверей, відчуваючи, що співбесіда пройшла блискуче. На прощання він сказав фразу, яка все змінила: “Але ви довго не чекайте, у мене є ще пропозиції”. Керівники здивовано переглянулися, хтось розгублено сказав: “Ну, добре”, поки задоволений Василь виходив з кабінету.
Цей спалах зарозумілості всіх приголомшив. Керівники порадилися і одноголосно вирішили відмовити Василю — компанія не захотіла прийняти в команду людину, яка повела себе настільки безтактно.
Яка вже тут довіра?
Ситуація сталася зі співробітником, який займався розвитком керівників і зміцненням корпоративної культури. Важливо вказати сферу діяльності компанії — ритейл. Однією з базових корпоративних цінностей була довіра всередині команди. На словах і в робочих процесах співробітник цю цінність повністю поділяв.
Одного разу на великому форумі з топ-менеджерами, де розробляли рішення стратегічного питання, мова зайшла про рівень довіри в команді. І раптом співробітник висловився: “Про яку довіру з боку компанії можна говорити, якщо камери в приміщеннях встановлюєте і стежите за людьми?”.
Повисла довга незручна пауза, всі подивилися на того, хто говорив, але ніяк не прокоментували ситуацію. Тому що це був жахливий нонсенс — у ритейлі відеоспостереження ніяк не пов’язане з питанням довіри між керівниками і підлеглими. Камери встановлюють, щоб стежити за збереженням матеріальних цінностей, забезпечити безпеку людей в залі, контролювати можливий обман з боку клієнтів. Це загальноприйнятий стандарт роботи.
Здивувало те, як вправно співробітник підсвітив лише той аспект, який був вигідний йому в дискусії. А вийшло, що він показав справжнє ставлення до компанії, бачення себе в команді. Після цього інциденту більшість вчинків співробітника стали більш прозорими — він діяв тільки у своїх інтересах, а цінності компанії використовував як інструмент для досягнення цілей. Протягом трьох місяців з цією людиною розлучилися, зберігши ділові, але вже дистанційовані відносини.
Висновки
Здорові відносини з роботодавцем — партнерські, вони передбачають взаємну повагу і довіру. Якщо одна зі сторін не готова до такого рівня, потрібно або розлучатися, або готуватися до постійного конфлікту інтересів і стежити за кожним словом. У наших прикладах розлучитися вирішив роботодавець, але точно так само чинять ображені співробітники — вакансій на сайтах вище даху, а кадровий голод породжує шалену конкуренцію за працівників.
