Іноземна освіта суттєво відрізняється від нашої. Зокрема, у Данії є спеціальні вищі школи для дорослих.
Як передає KURAZH, про те, як відбувається навчальний процес у таких закладах, розповіла Анна Смолько для ресурсу “Освіторія“.
Школи для дорослих або вищі народні школи – це явище притаманне переважно скандинавській культурі. Перші такі заклади виникли у кінці ХІХ століття. Вони мали на меті дати незаможним людям можливість навчатися та розвиватися. Зараз у Данії близько 70 таких шкіл. У них навчаються особи віком 18-30 років, але бувають і старші студенти.
Навчання триває півроку-рік і не передбачає іспитів чи оцінок. Контролюється лише відвідуваність. Освітній процес будується за типом пансіону: учні 24/7 разом. Навчання платне, але значну частину фінансує уряд, щоб максимально знизити вартість.
“Я навчаюся в Rønde Hojskole. Вона знаходиться неподалік другого найбільшого міста Данії – Орхуса. Кожна така школа унікальна, з різними основними предметами, кількістю іноземців та навіть правилами”, – розповідає Анна.
У цій школі 125 студентів, із яких 20 – іноземці. Для них обов’язково викладають данську мову і культуру. У данців – педагогіку, журналістику, і медицину. Решта предметів на вибір. Музика, спорт, текстиль, шиття, кераміка, програмування.
“Класи цілодобово відкриті. Тобто навіть опівночі можеш піти пограти на піаніно. Інвентар та дорогі інструменти – все у відкритому доступі. Тут тобі довіряють”, – додає дівчина.
З 8:30 і до 12:00 триває ранкове навчання. За правилами студент має мінімум 1 пару вранці, і одну – після обіду. У розкладі має бути не менше 28, але й не більше 32 пар на тиждень.
О 12:05 всі збираються у великій залі, щоб поспівати. Це давня традиція. Тут кожні 7 років створюють “співочі” книжки, які розкуповують локальні заклади.
А ввечері проводять спортивні ігри або інтерактиви, іноді – вечірки. У п’ятницю – перегляд Х-фактору, він дуже популярний у них. Іноді організовують екскурсії в парк чи до місцевих пам’яток.
У таких школах вчителі можуть викладати абсолютно різні предмети. Наприклад, данську мову і малювання, інтернаціональну політику та програмування, танці та журналістику.
Навчання будується на принципі, що студент сам або у групі має розібратися з темою, а учитель – помічник.
“Тут абсолютно нормально, коли вчитель не знає відповіді на твоє запитання. Тоді викладачі пропонують або разом дослідити це питання, або обіцяють запитати у того, хто знає, і повернутися з відповіддю. І нікого це не бентежить”, – каже Анна.
